НАЙКРАЩА ПИСАНКА

 

Великоднє оповідання

 

 

У сінях стояла велика миска із яєчками.

- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.

- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.

- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.

Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислу­халося до розмови.

- А тебе, найменше,- знову обізвалося басом найбільше яєчко,- тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..

 

 

Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?

Раптом всі замовкли. У сінях почулися кроки. "Візьмемо їх на писанки, адже вже Великдень наближається",- промовив жіночий голос. Господиня взяла миску і перенесла її в кімнату, де було багато світла. Найбільше яєчко відразу ж виставило свій бочок напоказ, дивіться, мовляв, яке я гарне!

Мати і донька почали малювати писанки. Незабаром майже всі яєчка стали писанками. Залишилося тільки найменше яєчко. В цей час прийшов батько із праці. Він похвалив писанки.

- А чому ніхто з вас не розмалював цього яєчка? - запитав батько.

- Бо воно дуже маленьке, якесь непоказне. Як хочеш - повечеряй ним зараз.

- Ні, ні,- відповів батько.- Я зроблю із нього писанку, і ми всіх їх посвятимо в церкві.

Найменше яєчко дуже зраділо, коли відчуло, що і його розмальовують!

"Дивіться, дивіться! - заговорили між собою писанки.- От вам і маленьке яєчко! Яке ж воно чудове!"

Коли у церкві посвятили писанки, до господарів підійшов один пан із міста. Він попрохав продати йому кілька писанок до музею. І він вибрав лише одне... найменшеньке, бо воно було найкраще розмальоване!

Прийшовши додому, господарі розговілися писанками, а найменше яєчко - чудова писанка - живе й тепер у музеї великого міста. Люди оглядають ту прегарну працю і говорять: "Яка ж чудова українська писанка!"

Леонід Полтава

 
Взятотут.