Почитайка

НАЙКРАЩА ПИСАНКА

  Великоднє оповідання     У сінях стояла велика миска із яєчками. - Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко. - І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь. - Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике...
Читати далі

Колискові

    БАТЬКІВСЬКА КОЛИСКОВА (Едуард Драч) Світять зорі неозорі, А над ними — глибина, Десь за морем, синім морем Мій синочок засина. Мама його колисає, Ніжки ковдрою вкрива, Біля ліжечка сідає, Тихо пісеньку співа. Приспів (двічі): Спи, мій котику маленький, Спи, мій зайчику...
Читати далі

Василь Скуратівський. "Дятлова кузня."

Над нами бентежно гуде бір. - Тату, - зіпершись на старий сосновий стовбур, Олесь напружено дивиться вгору. - Тобі не лячно? - Від чого, синку? - Чуєш, як гніваються дерева? Чому це?.. - Весною завше так буває. Ми йдемо далі; під ногами пру­жинить яглицева долівка. Ураз Олесь зупинився. - Хто це? -...
Читати далі

Михайло Слабошпицький. "Золоті бджоли."

У нас новина - дідусь завів бджіл. Дві маленькі хатки стоять за нашою великою хатою у садку, і я вже зранку біжу до них. Хатки називаються вуликами. Продеру очі, зирк у вікно - со­нячні промені так і стрибають по шибках. Зирк по хаті - а їх повна хата. Отак вистрибом літають. Наче ті бджоли. Тільки...
Читати далі

Василь Скуратівський. "Літо днем красне."

Непомітно промайнула весна. Здається, ще недавно ми милувалися білопінню фруктових дерев, а вже в садках наливаються свіжим соком яблука, груші та вишні.  Початком літа прийнято вважати червень. Цей місяць - особливий. Птахи і звірята починають висиджувати своє потомство. Відтак червень...
Читати далі

Василь Скуратівський. "Осінній час - сім погід у нас."

  Довгими журавлиними ключами літо вже одлетіло у вирій. Рожевощока осінь, як справжня господиня, почала наводити лад: позолотила гаї й діброви, запросила в гості ранкову прохолоду з густими туманами та крихкою памороззю. Але варто виглянути з-над осель крадькуватому сонечкові, як на душі...
Читати далі

Євген Гуцало. "Зайці."

- А мороз аж сміється, такий міцний, - розказував батько, вернувшись додому. - Ішов я через леваду, а заєць вискочив просто з-під ніг, і якби хоч злякався, якби дременув, а то ледь-ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у полі все завіяно снігом, то зайці до села внадилися - на городах та в...
Читати далі